Двоє (Зоряна Грабар)
У темряві, коли тонке мереживо променів місяця торкалося землі, вона забувала про те, що вже кілька ночей поспіль прислухається до тиші, намагаючись віднайти в ній доказ його присутності… Читать онлайн бесплатно «Двоє» Читать…
Заплющ очі і слухай (Зоряна Грабар)
Біжить, несучи на своїх хвилях небо, стрімка ріка. Полощуть у ній коси зелені верби, сріблом виграють поміж каміння в’юнкі рибини. Сонце стоїть на обрії, — повновиде й величне, заквітчавши короною небозвід. Шатра розкинуті…
Незнайомка у сквері (Зоряна Грабар)
Зелені очі дивляться на нього зі світлини – такі сліпучо-зелені, якою буває трава у травні і які бувають здебільшого у відьом або мавок, що заблукали в хащах бетонних нетрів. Він надіслав цій кралі…
Коли відлітають ластівки… (Зоряна Грабар)
Теплого весняного дня ми з Лілею над чимось голосно сміялися, як раптом сестра схопила мене за руку: «Тихіше, — прошепотіла вона. – Ми можемо їх налякати…» Я простежила за Лілиним поглядом і побачила,…